Трудове виховання
Одним із важливих аспектів формування зрілої самодостатньої особи є трудове виховання. Без нього неможливе нормальне, повноцінне життя. Дитина, якій не прищепили любов до праці з дитинства, згодом не здатна побудувати успішну кар’єру, гармонійні стосунки в сім’ї та колективі. Йому складно правильно організувати свій домашній побут, вирішення простих завдань перетворюється для нього на справжнє катування. Навіть нескладні дії стають проблемою. Головна роль у прищепленні дитині любові до праці відводиться найближчим людям – мамі та татові. Вони знаходяться поруч із перших днів життя дитини, мають найбільший вплив на формування характеру, звичок та особистості загалом. Звичайно, чималий внесок вносять вихователі дитячих садків, вчителі та викладачі, але все ж таки їх робота менш значуща.
З якого віку слід виховувати у дитині працьовитість
Є певний момент у ранньому розвитку дитини, яку можна і потрібно використати у формуванні працьовитості у дітей. Цей момент настає приблизно у віці 25-3 роки. У цей час у дитини є величезна психологічна потреба — подобатися і чути схвалення від найближчих людей у сім’ї. Мами та тата повинні знати цю особливість і постаратися використати цей час по максимуму для привчання своєї улюбленої дитини до праці, позитивного ставлення до неї, почуття радості при виконанні будь-якої дії. До трьох років дитині вже можна доручати нескладні завдання, такі як: прибрати іграшки на місце, поправити взуття в коридорі, скласти акуратно свої книги і т. д. При цьому обов’язково хвалити дитину, говорити їй, якою вона молодець, як гарно все прибрав, як його праця важлива і цінна для батьків. Навіть якщо це далеко не так, і дитина більше заважає, ніж допомагає, навіть якщо після неї потрібно все переробляти. Саме в цьому віці у дитини відзначається надчутливість до оцінки дорослими її праць. Добре, коли батьки своїми діями демонструють, що домашня праця — це не важкий і нудний обов’язок, а велика радість. Дитина спостерігає кожен день, як мама виконує домашню роботу, що вона при цьому каже і відчуває, який у неї настрій. Яке у тата ставлення до домашньої праці, чи він цінує працю інших членів сім’ї. Ці всі моменти дуже важливі і мають величезний вплив на подальший розвиток дитини, ставлення її до праці. Як губка, він все вбирає та запам’ятовує, у нього формується модель поведінки, ставлення до праці, загалом. Так, поступово, за кроками, відбувається привчання дитини до домашньої праці. У трирічному віці у дитини є ще одна важлива потреба — вона хоче бути потрібною, брати участь у справах дорослих, допомагати їм. Роль тата з мамою – заохочувати та розвивати це чудове бажання, розвиваючи трудові навички дитини. Нехай дочка чи син допомагає мамі мити посуд, забиратися в квартирі, виконувати нескладні дії під час роботи в саду, городі. Тато також може давати дитині нескладні завдання, у своїй розповідаючи, показуючи, як і що робити. Так відбувається формування працьовитості в дітей віком дошкільного віку. Найважливіше на цьому етапі – не пропустити вдалий момент та закласти основи любові до праці.
Підлітковий період
Підлітковий вік для дитини – ще один важливий етап формування її особи. Цей період пов’язаний із гормональними змінами організму, емоційною нестабільністю, посиленим фізичним зростанням. Такі зміни мають сильний вплив на самопочуття дитини, її світосприйняття, відносини в сім’ї та школі. Підліток стає дуже вразливим, всі зауваження, повчання та критику сприймає надто болісно та емоційно. Батьки, розуміючи це, повинні дуже дбайливо ставитися до ніжної психіки своєї дитини. Щоб не втратити довірливість у відносинах, потрібно постійно підтримувати контакти, розмовляти з ним. Домашня обстановка, відносини у сім’ї мають першорядне значення. Особливо гостро проявляється потреба у прийнятті. Нетерпимість до критики та засудження досягає найвищої точки. Часто саме у підлітковому віці проявляється негативне ставлення до домашньої праці. Навіть коли дитина ще недавно була «маминою зайкою», із задоволенням виконувала роботу по дому і діяла, навіть відчуваючи радість, то зараз все кардинально змінилося. Прохання зробити щось або допомогти викликають протест та нерозуміння, звинувачення у нелюбові та неповазі. Будь-яка праця перетворюється на каторгу та непосильну роботу. У відповідь батьки звинувачують чадо в лінощі, неохайності, пророкують страшне майбутнє. Це ще більше налаштовує дитину проти домочадців, вона робить все на зло. Так виникає замкнене коло, розірвати яке чим далі, тим складніше. Який вихід із цієї ситуації? Найправильніша дія — згадати себе у цей нелегкий період, свої думки, почуття, переживання. Поставитися до нього з любов’ю і розумінням, допомогти йому пережити цей час, бути для нього сім’єю, що любить. Обов’язково у підлітковому віці привчання до чітко визначених та закріплених лише за ним домашніх обов’язків. Наприклад, такі нескладні дії, як миття посуду після вечері, винос сміття, полив квітів, протирання пилу і т. д. Це формує корисні навички та звички, вчить трудовій дисципліні та порядку. Такий розподіл обов’язків зміцнює відносини, вчить взаємодії та взаємодопомоги, привчає поважати чужу працю.
Працьовитість – важливий внесок у майбутнє
Роблячи висновок із вищесказаного, можна з упевненістю сказати, що головний вплив на формування працьовитості у дитини має сім’я. Не прищепивши це з дитинства, батькам не слід дивуватися, чому дорослі діти не можуть забезпечити собі нормальне життя, стикаючись з найменшими труднощами, легко здаються. Для жінки домашні обов’язки, вона просто не звикла до такої праці, він викликає суцільний негатив і роздратування. Кожна дія потребує величезних зусиль. І така звичка міцно укорінилася не лише по відношенню до домашньої праці, вона виявлена у всіх сферах життя. Складно будувати стосунки у сім’ї, не вистачає терпіння, не хочеться докладати якихось зусиль. У роботі такого співробітника видно неозброєним оком за постійними спробами перекласти обов’язки та відповідальність на плечі колеги, небажання та ліньки робити будь-які дії, відсутність трудової дисципліни. Тому виховання позитивного ставлення до праці, виховання працелюбності в дитини — одна з найважливіших та значимих обов’язків батьків. Це прекрасний подарунок для майбутнього життя дитини, за яку вона буде вдячна.
