Під час дорослішання дитини будь-який батько може мати справу з такою проблемою, як дитяча агресивність.
Складно одразу виявити причини її появи, адже їх може бути багато. Найчастіше це сукупність неправильних дій під час виховання, які сформували його сучасну модель поведінки.
Як розпізнати агресивність?
Дитяча агресія може проявлятися по-різному, тому є критерії, за якими її визначають.
- Неадекватна реакція на критику. Дитина починає сприймати в багнети будь-які зауваження з боку дорослих, проявляючи імпульсивність і непослух. Наприклад, він може показувати своє невдоволення вдома при батьках або в садку при вихователях.
- Бійки з однолітками та словесні сутички. Це можуть бути конфлікти через нерозділені іграшки, дражнення інших дітей та образи.
- Істерики та плач. На будь-яке незадоволення бажань дитина починає зайве вередувати, добиваючись свого риданнями та криком.
- Фізичні прояви агресії. Укуси, поштовхи, кидання предметів у батьків та дітей – все це неадекватна поведінка, на нього відразу треба звертати увагу.
Як тільки батько визначив свою дитину агресивність, він починає думати: «Звідки вона могла з’явитися?». Щоб відповісти на це запитання, потрібно знайти причини, через які у дитини сформувалися такі поведінкові звички.
Неадекватне поведінка в дітей віком – це результат неправильного виховання батьків. Доросла людина не завжди точно розпізнає бажання дитини і тому може чинити дії, які суперечать її справжнім потребам. Причини виникнення дитячої агресивності також можуть бути в тому, що дитина не відчуває розуміння з боку дорослих і просто не знає, як її досягти.
Чому виникає дитяча агресія?
Найчастіше вона виникає у шести випадках.
- Неприйняття дітей батьками. При дорослішанні дитини батьки можуть всіляко дорікати за те, що вона не відповідає їх очікуванням. Діти відчувають, коли їх не люблять, а тому починають замикатися у собі та таїти образи. Згодом це призводить до агресивних реакцій на будь-які зауваження дорослих.
- Надлишок чи брак уваги з боку батьків. Виховання дітей – це складний і відповідальний процес, тому багато людей не до кінця розуміють, як їм варто поводитися з дитиною. Надлишок уваги може призвести до розпещеності, і тоді агресивна поведінка виникає як реакція на незадоволення капризів. При цьому, якщо малюк не відчуває достатньо любові з боку батьків, він починає добиватися її деструктивною поведінкою, руйнуючи навколо себе і провокуючи дорослих на емоції.
- Неповагу до особи дитини. Індивідуальність в дітей віком починає проявлятися вже у ранньому віці. Наприклад, коли півторарічне маля розмалювало шпалери олівцями – це не означає, що він хотів їх зіпсувати. Можливо, він навпаки вирішив, що так вони стануть лише кращими. У процесі дорослішання діти шукають себе та пробують у різних напрямках. Батьки можуть ігнорувати бажання дитини та нав’язувати їм свої інтереси, тим самим пригнічуючи індивідуальність та потенціал. Кожній людині важливо знайти спосіб висловлювати себе, адже пригнічені емоції потім перетворюються на важкі образи.
- Руйнування емоційних зв’язків у сім’ї. Коли між батьками виникають постійні конфлікти та сварки, це відображається на поведінці дітей. Дитині сумно і боляче від того, що він бачить, як лаються його найближчі люди. Діти всі розуміють, вбираючи в себе негатив, і, не бачачи приклад здорового вираження емоцій, починають копіювати агресивну поведінку батьків. Невміння правильно вибудовувати взаємовідносини коїться з іншими людьми призводить до агресивним реакцій під час соціалізації дитини.
- Заборона фізичної активності. Період дитинства найактивніший у житті. Зростаючому організму малюка необхідно кудись подіти свою енергію, тому він починає бігати, стрибати і намагатися залізти туди, куди йому не потрібно. Багато батьків сприймають це як непослух, і починають забороняти своїй дитині балуватися. Через це у малюка накопичується надлишковий потенціал енергії, який потім перетворюється на руйнівну силу. Він починає битися з однолітками або поводитися імпульсивно.
- Надмірний контроль або повна його відсутність. Батьки можуть виправдовувати тотальний контроль тим, що вони люблять дитину і просто хочуть її убезпечити, але цим вони прищеплюють своїм дітям страх за провини. У майбутньому це може перетворитися на тривожність, яка заважатиме малюкові на шляху до здобуття незалежності. Найважливішою частиною дорослішання є здатність вміти приймати свої помилки та рухатися далі. Дитина, яка виросла в сім’ї, де йому забороняли помилятися, у майбутньому починає всього боятися, а страх провокує агресію.
Відсутність контролю з боку дорослих, формує в дітей віком розуміння того, що їм все можна. У реальному житті, а особливо в соціумі, є певні правила, які дитина має вміти розуміти. Батько, який зовсім не займається вихованням малюка, потім дивується, чому той не хоче його слухатись і не реагує на прохання та зауваження.
Що варто робити, щоб правильно виховати дитину?
Усвідомивши свої помилки, батьки починають намагатися виправити ситуацію, але не знають, з чого почати. Допоможуть у цьому рекомендації спеціалістів.
- Почніть показувати своїй дитині більше кохання. У моменти, коли він чогось не розуміє або вередує, виявите розуміння та підтримку, тоді йому не захочеться виявляти агресію у стресових ситуаціях.
- Дозвольте дітям виявляти свої емоції. Не завжди, коли малюк плаче – це означає, що він хоче вам насолити, можливо його щось турбує, але він не знає, як по-іншому це висловити.
- Більше розмовляйте з малюком. Діти всі розуміють, тому, спілкуючись і обговорюючи все з дитиною, ви прищеплюєте звичку ділитися проблемами з вами. У майбутньому він знатиме, що може попросити у вас поради у важкій ситуації та навчитися вирішувати конфлікти з однолітками мирно.
- Допоможіть дитині із соціалізацією. Віддайте його на якісь кружки, що розвивають, де він може з кимось познайомитися. Не забороняйте своїм дітям спілкуватися та грати з іншими хлопцями. Граючи з ними, він природним шляхом витрачає свою надмірну енергію. Він буде набагато спокійніше поводитися вдома, розуміючи, що може дуріти і балуватися з іншими дітьми.
- Не бийте та не використовуйте фізичні покарання. Коли батько застосовує насильство стосовно своєї дитини, малюкові не залишається нічого іншого, як почати застосовувати її з іншими дітьми. Агресія – це природна реакція фізичне насильство.
- Будьте добрим прикладом. Діти копіюють модель поведінки батьків. Намагайтеся не допускати, щоб ваша дитина бачила, як ви проявляєте агресію або вдаєтеся до неї. Бачачи приклад здорових стосунків між батьками, діти шукатимуть схожі у майбутньому і не пов’язуватимуть себе з проблемними людьми.
- Проводьте більше часу з дитиною. Перебуваючи поряд, ви навчитеся краще розпізнавати бажання вашого малюка та розуміти його потреби. Це допоможе вам встановити ближчий зв’язок і запобігти агресивній поведінці.
- Виявляйте повагу до особи малюка. Чи не пригнічуйте його індивідуальність, дозволяйте йому пробувати себе в тому, що йому подобається і не нав’язуйте свої погляди. Дитина сама має визначитися з тим, що їй подобається. Ви можете лише підштовхнути та підтримати його, а не говорити, чим йому можна займатися, а чим ні.
Підбиття підсумків
Процес виховання дитини складний та неоднозначний. З одного боку, не можна переборщувати з увагою, щоб не розпестити малюка, а з іншого, дуже важливо, щоб він відчував ваше кохання.
Діти – це майбутні члени суспільства, а й маленькі особистості, які з раннього віку вимагають себе розуміння і поваги. Спілкуючись та підтримуючи діалог зі своєю дитиною, ви формуєте у нього здорові поведінкові звички, які у майбутньому допоможуть із соціалізацією.
Найголовнішим чинником у вихованні дітей є кохання. Дитині не захочеться вередувати і вдаватися до фізичних проявів агресії, якщо вона отримуватиме від вас достатньо слів любові та підтримки.
