Батьки найчастіше ставлять у пріоритет такі прикладні заняття як математика, іноземні мови й творчість. У цьому списку не часто трапляються заняття, націлені на розвиток емоційного інтелекту, а це – одна з основ формування щасливої та гармонійної людини.
Поширена думка, що емоційний розвиток відбувається в дитинстві сам по собі. Це не так, і емоційний розвиток не завжди встигає за інтелектом і віком. Через цю невідповідність може сповільнюватися інтелектуальний розвиток.Сьогодні особливо важливо приділяти увагу почуттям дитини, оскільки у світі технологій, постійного інформаційного потоку і цифрового спілкування ростуть емоційно-обділені діти. Важливо розуміти, що дитина, котра не розуміє емоції оточуючих, погано орієнтується й у власних почуттях.
Що таке емоційний інтелект (EQ)?
Емоційний інтелект – це здатність відчувати, усвідомлювати та аналізувати свої емоції, а також ідентифікувати емоції інших людей. Як наука, цей напрямок існує недовго, близько 30-ти років. Вчені вважають, що високий EQ має на увазі наступне:
- Уміння усвідомлювати розрізняти свої емоції. Людина повинна розпізнавати емоції інших людей за зовнішніми проявами (жести, інтонації, міміка).
- Здатність розуміти емоції: що викликало емоцію, її зв’язок з попередніми подіями, думками.
- Здатність контролювати й управляти своїми та чужими почуттями, направляти емоції в конструктивне русло.
- Використання емоцій як інструмент в досягненні цілей. Емоційно розвинена людина знає як викликати у себе емоції, щоб активувати свою креативність і працездатність.
У дитинстві кожен повинен пройти шлях пізнання світу емоцій, щоб не зіткнутися з проблемами в дорослому віці.
Ознаки низького емоційного інтелекту
Особливу увагу потрібно, якщо ви помічаєте, що ваша дитина:
- Не відчуває емпатії до інших людей. Вона не може перейнятися чужими радощами й прикрощами, не розуміє ці емоції. Як наслідок – не здатна отримувати емоційну підтримку і допомогу, навіть якщо вона їй потрібна.
- Не може створювати й підтримувати близькі відносини, не прив’язується до людей.
- Не може стримувати свої емоції. Якщо у дитини яскраво виражені неконтрольовані емоції — це також може бути пов’язано з низьким EQ. Коли людина не розуміє своїх емоцій, вони можуть повністю поглинати її.
- Не в силах оцінити вплив власних емоцій на свою поведінку. Йдучи на поводі у емоцій, може поводитися деструктивно, при цьому своєї провини в цьому не бачить.
- Не може прямо говорити про свої відчуття, не може описати свою емоцію в конкретний момент.
Не варто відразу панікувати, якщо ви помічаєте щось з цього списку в поведінці малюка – швидше за все, він незабаром заповнить прогалини з вашою допомогою.
Як визначають рівень емоційного інтелекту?
Є кілька популярних методик, які допомагають оцінити EQ у дітей. У напрямку досліджень, вони діляться на:
- Точкове дослідження здібностей дитини, задіяних в емоційному інтелекті.
- Дослідження EQ, засновані на тому, як дитина сама оцінює свої здібності.
- Дослідження, де здібності дитини оцінюються його оточенням (сім’єю, друзями).
Найчастіше використовують тести з малюванням і опитувальники. Діагностуванням EQ можна зайнятися самостійно, а якщо ви не впевнені в правильності тестувань – можна звернутися до дитячого психолога.
Як розвивати емоції у дітей?
Займатися розвитком почуттів можна навіть з немовлятами. Залежно від віку і поточного рівня розвитку, потрібно підбирати відповідні техніки й вправи.
Перші тижні свого життя діти вивчають те, що бачать: своїх батьків, їхні обличчя, їх міміку і вже починають вчитися розпізнавати емоції.
Через три тижні, з’являються перші емоційні реакції. У цей час дитина вдивляється в обличчя батьків, посміхається їм, відтворює радісні звуки. Виявляється його перша емоційно-рухова реакція, спрямована на спілкування з батьками.
Пізніше починається знайомство і з негативними відчуттями, серед яких смуток, страх, туга. Вони з’являються разом з першими болями в животі, ріжучими зубами, довгою відсутністю мами або тата.
У віці 3-7 років дитина починає розрізняти емоції, дізнається їх назви, вчиться розпізнавати їх у інших людей. У цей проміжок важливо познайомитися з усіма почуттями від щастя до гніву, усвідомити їх в повній мірі. Роблячи перші кроки у вивченні, малюк вчиться не тільки розрізняти їх, а й потроху контролювати.
Завдання батьків – допомагати дітям розібратися з цими почуттями. Для них це абсолютно нові відчуття, з якими неможливо впоратися відразу. Дорослим в цей час потрібно розвивати здатність контролювати себе.
Коли дитина голосно плаче, перша інстинктивна реакція – припинити це будь-яким способом. Помилкою буде забороняти дитині плакати або злитися. Це не що інше, як спроба придушити почуття дитини, а значить він не зможе їх повністю відчути і зрозуміти. Не можна дорікати дитини в тому, що він влаштовує істерику «з нічого» – в дитинстві будь-яка дрібниця може бути суттєвою проблемою.
Придушення емоційних сплесків дитини можуть привести до неврозів в майбутньому. Краще спробуйте пояснити йому, що він відчуває і як впоратися з емоціями
Молодший шкільний вік це час активного розвитку і формування EQ. Дитина починає повною мірою відчувати емоції, спілкуватися з новими людьми і заводити дружні відносини.
У цьому віці починається стадія прийняття своїх почуттів, а також з’являється здатність до емпатії і вміння подумки ставити себе на місце іншої людини.
Молодша школа приносить в емоційний світ дитини і негативні емоції, які теж важливі для розвитку EQ. Перші конфлікти з однокласниками, негативний досвід спілкування – це загартовує психіку дитини і вчить справлятися з почуттями. Якщо раніше для малюка головною середовищем формування була сім’я, то тепер школа займає практично рівноцінну позицію.
«Погані» ситуації іноді перетворюються в хороші. Вони дозволяють перевірити свої можливості, загартувати психіку і відчути гордість за рішення будь-яких проблем самостійно.
У підлітковому віці вже знайомі емоції починають захоплювати дітей з новою силою. Тіло і розум починають активно перебудовуватися, опанувати себе стає дуже непросто. Головне завдання батьків підлітка – створити таку атмосферу будинку, в якій до нього будуть приходити як до справжнього друга, щоб поділитися своїми успіхами або невдачами.
Процес виховання в цей час видозмінюється, стає демократичним і лояльним. Ви повинні бути наставником, радником і другом, а жорстка дисципліна в цьому віці може лише викликати чергову хвилю неконтрольованих почуттів.
Дитині в цьому віці важливо отримувати підтримку від дорослого, співпереживання і відчувати батьківську турботу і любов. Навіть якщо підліток поводиться не так, як вам хотілося б – в цьому віці ви, як правило, можете тільки споглядати наслідки свого виховання.
Що потрібно робити батькам?
Прийміть як аксіому, що по суті всі емоції однаково важливі. Не можна змусити малюка завжди відчувати радість і щастя. Дитина самостійно повинна відчути кожну емоцію, усвідомити та прийняти її, щоб надалі навчитися управляти всім спектром емоцій і використовувати їх у своїх цілях. На прикладі своїх і чужих почуттів, вона повинна навчитися розуміти причини емоцій і мотивацію інших людей в різних ситуаціях. Нижче ви знайдете кілька практичних порад щодо розвитку емоційного інтелекту у дітей.
Вчимося розуміти емоції
Прості повсякденні заняття легко перепрофілювати в ті, що будуть розвивати емоційний світ дитини. Наприклад, ви можете:
- Вчити емоції, використовуючи наочні матеріали: фотографії, ілюстрації, картинки. Розповідати, що відчуває людина на фотографії або персонаж дитячої ілюстрації.
- Вибирати для дитини казки чи мультфільми з яскравим емоційним сюжетом. Наприклад, «Король Лев», «Всі собаки потрапляють до раю» і подібні.
- Промовляти власні почуття і вказувати причину їх появи, помічати, що відчуває дитина у зв’язку з якимись подіями.
- Регулярно цікавитися настроєм і почуттями дитини.
Суть цих дій: вивчити назву всіх емоцій, дізнатися в чому вони проявляються, навчитися розрізняти почуття, дізнатися їх причини появи, навчитися прислухатися до власних відчуттів.
Намагаємося зрозуміти, що відчувають інші
Дитина може розуміти, що інші люди можуть відчувати такі ж почуття, як і він, але як їх розрізняти? Батьки можуть допомогти розібратися в цьому, використовуючи такі прийоми:
- Не приховуйте своїх почуттів від дитини. Вона повинна розуміти, що ви теж буваєте сумним, засмученим, злим, щасливим і веселим. Пояснюйте, що викликало такі почуття і як вони впливають на вас. Нормально попросити дитину відкласти ігри на завтра, якщо сьогодні ви чимось засмучені.
- Обговорюйте почуття, коли це доречно, наприклад, під час перегляду фільмів або мультиків. Розмірковуйте над тим, що відчувають головні герої та чому, як це проявляється.
- Будьте прикладом для дитини: співпереживайте, підтримуйте і радійте за інших людей. Якщо дитина не буде спостерігати емоційного обміну між своїми батьками та членами сім’ї, вона не зможе цьому навчитися і створити довірливі відносини з ким-небудь в майбутньому.
Намагайтеся знаходити привід для обговорення всюди, де явно виражена якась емоція. Наприклад, розглядаючи сімейний фотоальбом, ви можете коментувати збережені на фотографіях емоції: «Дивись, як ти радісно стрибав на батуті», «На цій фотографії я виглядаю сумно, як думаєш, чому?».
Контролюємо власні почуття
Навчіть дитину популярним методикам, що допомагає впоратися з емоціями. Для початку, введіть шкалу оцінки інтенсивності емоцій (від 1 до 10) і розробіть план дій для зниження їх інтенсивності. Підійде техніка десяти вдихів, вираз емоцій за допомогою малюнка, биття подушки та подібні. Вибирайте разом з дитиною ті методики, які їй найбільше допомагають. З’ясуйте, що покращує настрій малюка: прогулянки, мультфільми, творчість або щось ще.
Вправи та ігри для емоційного розвитку
Надрукуйте з десяток смайликів, добре ілюструють різні емоції. Запропонуйте малюкові вибрати свою емоцію дня і змінювати її залежно від події. Згодом, можна запропонувати нову версію цієї гри: в залежності від описаної ситуації вибирати емоцію, яку повинен відчувати її герой. Суть такої гри в кращому розумінні своїх почуттів і умінні ставити себе на чуже місце.
Ви можете пограти в видозмінений варіант гри «Крокодил», де замість слів загадують емоції. Ви повинні згадати емоцію (наприклад, «щастя»), а дитина повинна її показати невербально. Відгадувати може третій учасник, а щоб грати удвох, дитина може вигадувати емоції сам.
Коли дитина відчуває злість і агресію, запропонуйте йому зігнати свою злість на якомусь предметі: подушці, м’якій іграшці, аркушах паперу. Нехай цей предмет завжди буде одним і тим же, так дитина буде знати, як впоратися з негативними емоціями, не наносячи шкоди оточуючим.
